БiоФарма
 
Статті
Русский язык   English Контакти

МІСЦЕ СИЛІКСУ В ЛІКУВАННІ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

03.03.2005

Маленький В.П., Масік Н.П., Бондарчук О.І., Луцюк М.Б.

Кафедра госпітальної терапії №1

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Хоча етіологія та патогенез алергії є надзвичайно складними та недостатньо вивченими процесами, необхідними компонентами цієї патології є а) надходження в організм етіологічних чинників - антигенів (алергенів) та б) патофізіологічний процес виникнення та маніфестація алергійної відповіді на ці подразнення з боку імунної системи.

Вважають, що забруднення організму великою кількістю екзогенних речовин створює неблагоприємний ендоекологічний фон, що також сприяє виникненню алергічних реакцій. Є дані про те, що в організм сучасної людини постійно надходять до 60 тисяч чужорідних речовин. Природно, що взаємодія з ними може дезорієнтувати імунну систему, змінити напрямок та інтенсивність відповідної реакції, спровокувати алергію.

Ентеросорбційна терапія, особливо Силіксом, направлена проти обох вказаних патоетіологічних компонентів алергії, вона однозначно сприяє покращенню ендоекологічного стану організму.

Антиалергічна дія Силіксу витікає з притаманних цьому препарату фізико-хімічних та медико-біологічних властивостей, узагальнених в нещодавно виданому фундаментальному керівництві під редакцією академіка О.О.Чуйко ("Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния", Киев,"Наукова думка", 2003, 416 С).

Важливо, що Силікс адсорбує на собі та виводить з організму не лише ряд низькомолекулярних речовин, але і такі речовини білкової природи, як мікробні екзо- і ендотоксини. Відомо, що білкову природу мають більшість антигенів та алергенів. Таким чином, застосування Силіксу стримує надходження в організм етіологічного чинника алергії.

У процесі патофізіологічних реакцій, що призводять до алергії, важливу роль відіграють такі медіатори алергії та запалення як гістамін, серотонін, ейкозаноїди, імунні комплекси, продукти перекисного окислення ліпідів. Є дані про те, що всі вказані речовини рециркулюють через шлунково-кишечний тракт и тому можуть зв'язуватися ентеросорбентами та виводитися з організму. Внаслідок цього при лікуванні Силіксом в крові зменшується вміст малонового диальдегіду, гідроперекисей, дієнових кон'югатів, покращуються показники клітинного і гуморального імунітету, знижується сенсибілізація організму. Ентеросорбція справляє виражений імунокорегуючий ефект, стимулює функціональну активність Т - лімфоцитів і альвеолярних макрофагів, відновлює порушену неспецифічну резистентність організму.

Нижче наводимо конкретні методи та результати лікування Силіксом окремих видів алергії.

Бронхіальна астма та набряк Квінке.

Обстежено та проліковано 56 хворих на алергози, зокрема набряк Квінке та 90 пацієнтів на бронхіальну астму. Хворих було розподілено на дві репрезентативні групи по 73 особи, причому пацієнти основної групи отримували поряд з традиційним лікуванням ентеросорбент силікс.

Силікс призначався в перші 7-10 днів лікування в добовій дозі 100 мг/кг маси тіла. 1 повну столову ложку Силіксу (що відповідає 3 г препарату) слід змішати з 70-100 мл води до отримання однорідної (2-3%) суспензії. Приймати всередину 3-4 рази на добу за 20-30 хвилин до прийому їжі.

Крім оцінки динаміки клінічного перебігу хвороби у пацієнтів обох груп визначали ступінь активності імунного запалення по наявності циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і титру гетерофільних аглютінінів.

До лікування у представників обох груп спостережень вміст ЦІК був підвищений і складав 0,059±0,004 од опт.щ. проти 0,040±0,006 од опт.щ. (у донорів) Титр гетерофільних аглютінінів був значно знижений в обох групах (11,21±2,74 ум.од. проти 24,47±4,13 ум.од.).

Після лікування у хворих основної групи відмічалось достовірне (P<0,05) зниження ЦІК до 0,025±0,002 од опт.щ. і підвищення титру гетерофільних аглютінінів до 21,05±1,25 ум.од.

У осіб другої групи спостерігалось недостовірне (P>0,05) зниження ЦІК до 0,039±0,002 од опт.щ. і підвищення титру гетерофільних аглютінінів до 14,61±1,65 ум.од.

Прийом Силіксу сприяв покращенню загального стану хворих, показників функції зовнішнього дихання, позитивній динаміці шкірної висипки. Зменшення частоти та інтенсивності нападів ядухи відбувались на 4-6 днів раніше ніж у хворих другої групи.

Астматичний статус.

У групі із 22 пацієнтів з астматичним статусом традиційна терапія хворих доповнювалась плазмаферезом. Виявилося, що в цілому ефект плазмаферезу позитивний, проте він супроводжувався необхідністю збільшення дози глюкокортикоїдів (ГКС) в 1,5-3 рази.

В іншій групі із 17 пацієнтів, як і в попередній групі хворих традиційній лікувальний комплекс астматичного статусу замість плазмаферезу доповнювався энтеросорбцією силіксом в добовій дозі, меншій, ніж інші сорбенти, а саме 100 мг на кг маси тіла хворого. Доза ділилася рівними частинами на 3 прийоми і сорбент приймався у вигляді водної суспензії за 20-30 хвилин до їжі.

В результаті застосування энтеросорбції Силіксом у хворих в астматичному статусі на фоні базисної медикаментозної терапії була досягнута ефективність терапії в більш короткі терміни. При цьому необхідність в збільшенні дози ГКС на фоні астматичного статусу невиникала, а часто дозування ГКС навіть знижувалося. Доза бронхолітиків - ксантинів не збільшувалася.

Лікарська алергія.

Спостерігали 62 хворих з алергічними реакціями, що часто зустрічаються на антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати, вітаміни групи В. Паціенти з ідентичними захворюваннями були розділені на дві групи для проведення порівняльного аналізу результатів лікування з використанням традиційних методів лікування (контрольна група) і доповнених ентеросорбцією силіксом (основна група). В контрольну групу увійшли 20 пацієнтів. 42 хворих складали основну групу. В цій групі наголошувалися наступні клінічні синдроми лікарської алергії: кропив'янка у 25 пацієнтів; лікарська лихоманка у 12; эозинофілія у 5. Пацієнтам цієї групи окрім традиційних схем лікування включався силікс.

Силікс призначався при лікарській алергії від 5 до 15 днів залежно від вираженості клінічних проявів. Використовували водну суспензію Силікса три рази на день, при добовій дозі 100 мг препарату на кг маси тіла пацієнта.

Ефективність лікування пацієнтів обох груп оцінювали по динаміці клінічних симптомів захворювання, загальноклінічних лабораторних даних і показниками імунітету на початку лікування і перед виписуванням із стаціонару.

Результати досліджень показали високу ефективність застосування Силікса при кропив'янці, лікарській лихоманці, эозинофилії. Силікс у хворих з цими захворюваннями в поєднанні з розвантажувальною дієтичною терапією протягом трьох днів був єдиним лікарським препаратом.

Аналіз лабораторних даних свідчив про достовірну нормалізацію еозинофілів в крові основної групи на 4,4±0,5 добу (в контрольній через 7,8±0,6). Дослідження імунного статусу показало, що у всіх хворих на лікарську алергію під час поступлення до стаціонару спостерігалось зменшення кількості Т-лімфоцитов (Р<0,05) і підвищення імуноглобуліну Е (Р<0,05) без достовірних змін кількості В-клітин і показників фагоцитарної ланки імунітету. Після проведеного лікування у хворих на лікарську алергію як в основній, так і в контрольній групах, статистично достовірної динаміки кількості Т-лімфоцитов і нормалізації показників імуноглобуліну Е не було відзначено. Статистично достовірне зменшення імуноглобуліну Е спостерігали в основній групі у порівнянні з контрольною (Р<0,05).

Профілактика післяопераційних алергічних ускладнень.

Проблема виникнення алергічних захворювань або їх рецидивів в ранньому післяопераційному періоді привертає увагу все більш широкого кола медиків. Це обумовлено збільшеням їх частоти і сутевим погіршенням стану пацієнтів в післяопераційному періоді, що вимагає додаткових затрат. Крім того алергічні захворювання можуть істотно усугубляти перебіг основного захворювання.

Для профілактики виникнення алергічних захворювань або їх рецидивів нами розроблена схема лікування (а.с.1832030), яка полягає в наступному. За 1-1,5 години до операції разом із загальноприйнятою передопераційною підготовкою хворий одноразово приймає силікс в дозі 100-150 мг на кг ваги тіла у вигляді водної суспензії. Протягом 6-8 днів після операції разом із загальноприйнятим лікуванням основної патології хворим призначають за 20-30 хвилин перед їжею силікс 3 рази на день в добовій дозі 100 мг на 1 кг ваги пацієнта.

Розроблений спосіб був застосований у 22 хворих, яким були виконані невідкладні оперативні втручання з приводу хірургічної патології з супутніми інфекційно-алергічними захворюваннями (основна група). Контролем послужили 16 пацієнтів з аналогічною патологією яким проводилося традиційне перед - і післяопераційне лікування. Результати лікування представлені в таблиці.

Групи Кількість хворих Кількість алергічних ускладнень Строки перебування в стаціонарі, дні
Основна 22 3 (13,6%) 9,7±1,2
Контрольна 16 7 (43,7%) 14,3±1,4
Р 18 < 0,02 < 0,05

Запропонований спосіб профілактики і лікування алергічних післяопераційних ускладнень забезпечує зниження числа рецидивів в порівнянні з контрольною групою, скорочує термінів лікування в стаціонарі, простий, ефективний, економічно вигідний, добре переноситься хворими, не дає ускладнень і побічних явищ, легко доступний в умовах надання невідкладної допомоги.

Отримані результати застосування энтеросорбції Силіксом дозволяють рекомендувати широко включати його в схему як монотерапії, так і в комплекс лікувальних заходів хворих з алергічними захворюваннями. Включення силіксу в схему лікування хворих з гормонозалежною бронхіальною астмою покращує толерантність гормонів цими пацієнтами. Дія силіксу доповнює направлення на ліквідацію провідних механізмів розвитку патологічного процессу, попередження виникнення рецидивів і покращення результатів лікування.

Адреса для спілкування

21027, м. Вінниця, проспект Космонавтів 70, кв. 19

Телефон робочий (80432) 26-80-09, 32-30-35; домашній 46-12-02

Література

1. Андрейчин М.А., Гнатюк М.С. Ентеросорбенти як засіб очищення організму.- Київ: Здоров'я, 1992.- 48 с.

2. Беляков Н.А. Энтеросорбция.- Л., 1991.- 328 с.

3. Медицинская химия и клиническое применение диоксина кремния // Под ред. акад. НАН Украины А.А.Чуйко, Киев, Наукова думка, 2003.

4. Провоторов В.М., Бисюк Ю.В., Старокожева Н.А. О клинической эффективности лечения больных хроническим бронхитом и токсикозом беременности с применением энтеросорбентов // Клин.мед.- 1996, №1.- С.48-50.

5. Сакун Ю.М., Бутылин Ю.П., Стрелко В.В., Ромашин О.А. Влияние энтеросорбентов с различной химией поверхности на гомеостаз // Внутривенная общая анестезия. Методы детоксикации.- Киев-Ворошиловград.- 1986.- С.156-159.

6. Терновой К.С., Бутылин Ю.П., Сакун Ю.М. Энтеросорбция в лечении заболеваний внутренних органов // Врач. дело.- 1987.- №9.- С. 27-31.


Copyright © 2003
Зроблено в LND
Апорт Top 1000 META - украинская поисковая система УКРМЕД - Каталог Медичних Сайтiв в Українi