БiоФарма
 
Статті
Русский язык   English Контакти

ВИКОРИСТАННЯ СИЛІКСУ В ХІРУРГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

03.03.2005

0.I .Бондарчук, П.К.Загниборода

Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Резюме

Розглянуті теоретичні порівняльні харектеристики сорбентів та клінічні ас. пекти використання силіксу в практиці лікуванння хірургічних захворю. вань, ран та гнійно-запальних процесів м'яких тканин. Представлені методики поверхневої і внутрішньопорожнинної аплікаційної сорбції.

Ключові слова

Сорбенти Силікс Використання в хірургії

Вступ

Аплікаційна сорбція в даний час знаходить широке застосування для лікуванння гнійно-запальних процесів черевної та грудної порожнин, кишкової непрохідності, гнійного панкреатиту, гнійного холангіту, флегмон позаочеревинного простору [Бондарчук с соавт., 1996; Павлов с соавт., 1999]. Знаходить своїх прихильників і ентеросорбція силіксом при сепсисі, механічній жовтяниці, гострому панкреатиті, перитоніті, кишковій непрохідності. 

Матеріали та методи

Експериментальні дослідження in vivo були проведені на 34 морських свинках та 147 білих безпородних щурах. Результати лікування узагальнені у 264 хворих з гострими гнійними процесами м'яких тканин різного генезу та локалізації, побутовими ранами у віці від 14 до 82 років. Динаміку раневого процесу та ефективність лікування контролювали за допомогою клінічних тестів, бактеріологічних, біохімічних, цитологічних методів дослідження. Методика застосування силіксу при поверхневій аплікаційній сорбції полягає в нанесенні на стінку рани або гнійно- запальних тканин шару препарату товщиною .3-7 мм після звичайної хірургічної обробки з використанням антисептичних розчинів та механічної очистки. При цьому варто відмітити, що товщина шару сорбенту відіграє важливу роль в ефективності лікування. Зменшення товщини шару не забезпечує реалізацію всіх властивостей препарату. Збільшення шару може викликати зниження осмотичної активності в порівнянні з водопогли-нанням, що призводить до дегідратації поверхневих шарів тканин. Рану, заповнену сорбентом, закривають сухою асептичною пов'язкою. При необхідності можуть додатково використовуватись дренажі. Перев'язки виконуються через один або два дні, відповідно проявам течії запального процесу. Застосування силіксу продовжується на протязі всієї гнійнонекротичної фази. Використання препарату повинно бути обмежено першою фазою раневого процесу, оскільки можливий небажаний вплив на процеси регенерації. Вульнеросорбція силіксом в більшості випадків продовжується на протязі .3 - 8 днів.

Результати. Обговорення

Силікс вигідно відрізнясться не тільки своїми більш якісними характеристиками в порівнянні з іншими аналогічними препаратами (табл. 1), а і унікальними механізмами дії.Сорбент мас високі сорбційні властивості відносно білка та мікроорганізмів. Це забезпечує зв'язування та виведення багатьох біологічно активних речовин, що мають білкову природу (екзо- та ендотоксини, ферменти). Препарат сорбує мікроорганізми. При цьому він не проявляє селективної сорбції, що виключає селекцію витривалих штамів. Силікс збільшує чутливість раневої мікрофлори до антибіотиків. Так, чутливість до стрептоміцину та гентаміцину на протязі тижня використання сорбенту для аплікаційної сорбції при лікуванні гнійно-запальних процесів м'яких тканин зростає з 60% до 100%, до тетрацикліну та левоміцетину - з 40%і до 67%.

Порівняльна характеристика сорбентів

Сорбент

Сорбція білка мг/г Сорбція мікробів Осмотична активність Водопоглинання % Осмогідрофілышй коефіцієнт 
Силікс до 800 до 10 503 944 0,53
Дебрісан 60 - 70 до 0,8 52 281 0,18
АУВМ 40 - 70 до 0,1 129 648 0,19
Целосор 7 - 10 до  5 459 1900 0,24
СКН 7 - 10 до 0,1 108 258 0,41
Гелевин 6 - 7 до 5 317 1826 0,17

Силікс проявляє протимікробні властивості [Бондарчук, 1998].

Висока осмотична активність препарату сприяє вимиванню з тканин рани токсинів і мікроорганізмів, зменшенню набряку в запальних ділянках. Зменшення в'язкості і, відповідно, підвищення текучості ексудату значно полегшує відтік його по дренажах, що покращує ефективність пасивного дренування осередка запалення. Показник збалансованості гідрофільних властивостей сорбенту - 53%, що виключає надмірну дегідратацію тканин. Силікс являється ефективним гемостатичним препаратом [Бондарчук, 1998], сприяє зниженню адгезії марлевої пов'язки до поверхні рани більш, як у 5 разів та лізису фібринозних нальотів [Сандер с соавт., 1992). Отже, контакт силіксу з тканинами рани індукує в ній складний ланцюг взаємозв'язаних і взаємопідсилених процесів. Вульнеросорбція препаратом дозволяє скоротити обсяг хіміотерапії більше, ніж наполовину.

Силікс займає належне місце при наданні першої допомоги пацієнтам з відкритими травмами. Методика застосування дуже проста та доступна у виконанні і полягає в нанесенні на поверхню рани шару препарату, який повністю покриває ушкоджені тканини. Поверх сорбенту накладається асептична пов'язка. Таке застосування сорбенту дозволяє досягти кілька позитивних ефектів, що випливають із властивостей препарату, у тому числі швидку зупинку капілярної кровотечі. Зв'язування мікроорганізмів в конгломерати не тільки утруднює їх проникнення в тканини, а і зменшує вірогідність швидкого розмноження, та запобігає виникненню гнійно-запальних процесів. Високе водопоглинання викликає на протязі 1-2 годин муміфікацію нежиттєздатних тканин. Це забезпечує адекватний візуальний контроль за якістю хірургічної обробки рани при наданні спеціалізованої допомоги. Крім того, слід вказати на зниження адгезії як мікроорганізмів, так і пов'язки до раневої поверхні. Позитивним ефектом цієї властивості сорбенту являється зменшення можлтгвост.і виникнення гнійно-запального процесу та прилипання або присихання пов'язки до поверхні рани.

Крім того, сілікс використовується для реалізації внутрішньопорожнинної аплікаційної сорбції, для чого застосовується 1-3% водна суспензія силіксу, або завис сорбенту в розчині антисептиків (фурациліну, хлор-гексідіна біглюканата).

Таким чином, сілікс є високоефективним поліфункціональним препаратом, який може використовуватись як самостійно, так і в поєднанні з іншими препаратами або лікарськими методами. сілікс дозволяє обмежити застосування антисептичних препаратів, підвищити ефективність лікування та суттєво зменшити його вартість. 

Література

Бондарчук О.И. Механизмы антисептического действия полисорба //II Українська наукова конференція з міжнародною участю "Актуальні проблеми клінічної фармакологи". Матеріали конференції- Вінниця, 1998.- С.228-229.

Бондарчук О.И. Механизмы гемостатичес-кого действия по-лисорба //II Українська наукова конференція з міжнародною участю "Актуальні проблеми клінічної фармакології". Матеріали конференції - Вінниця, 1998.- С.230-2.Ч1.

Вульнеросорбция (Обзор литературы) / О И.Бондарчук, Е.Б Медвецкий, С.В.Сандер, II.Е.Шкарбан //Клін. хірургія.- 199С- №9,- С.41-44.

Павлов В.В., Плешаков В.П., Майбородин И.В. Осложнения сорбционно-апликационмой терапии гнойных ран / /Хирургия.- 1999- К'Л.- С.12-1.1

Сандер С.В., Бондарчук О.И., Пентюк А.А. Влияние полисорба на адгезию мар-чевой повязки к раневой поверхности //Клин, хирургия- 1992.- №1.- С.22-23


Copyright © 2003
Зроблено в LND
Апорт Top 1000 META - украинская поисковая система УКРМЕД - Каталог Медичних Сайтiв в Українi