БiоФарма
 
Статті
Русский язык   English Контакти

Ентеросорбент Силікс: властивості та застосування в дерматології

13.04.2005

В работе обобщены исследования физико-химических и медико-биологических свойсв биокоригирующего ентеросорбента препарата Силикса (полисорба МП, силларда П, высокодисперсного кремнезёма) и механизмы его воздействия. Приведенные данные свидетельствуют, что высокая терапевтическая активность данного препарата связана с его уникальной способностью быстро и в больших количествах адсорбировать белки. В связи с этим свойством Силикс - это эффективное средство для лечения экзо- и эндотоксикозов различного генеза, в том числе дерматозов.

Ключові слова: дерматози, ентеросорбція, Силікс, кремнеземи

Вінницький Національний Медичний Університет iм. М.І Пирогова

С.А.Бондар, І.Н.Ляшенко, М.Б.Луцюк, Т.І.Труніна, М.Р.Панфілова

Еферентні методи терапії, що базуються на вилучені з організму отруйних та баластних речовин екзо- та ендогенного походження, в останні роки виділились в самостійний, ендоекологічний напрямок сучасної фармакотерапії. Серед чисельних методів та засобів еферентної терапії чільне місце належить ентеросорбції та відповідним сорбентам з огляду на простоту їх використання та високу ефективність. Медичні сорбенти суттєво різняться за своєю хімічною природою, способом виготовлення і представлені різноманітними модифікаціями активованого вугілля, іонообмінними смолами, кремнеземами, алюмосилікатами, полімерами та іншими природними або синтетичними матеріалами. В Інституті хімії поверхні НАН України разом з Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова розроблено та впроваджено в медичну практику новий ентеросорбент широкого діапазону дії Силікс, що являє собою синтетичний аморфний високодисперсний кремнезем (ВДК), лікарська форма - порошок. Завдяки особливостям хімічної будови поверхні часток препарат може бути використаний не лише як ентеросорбент, але і в інших напрямках - наприклад, місцево для лікування гнійно-запальних процесів, як матриця для створення ліків пролонгованої дії та імобілізованих ферментів, покращення біодоступності деяких фармакологічних засобів, а у вигляді водної суспензії та колоїдного розчину - для промивання шлунку, кишечника інших порожнин і т.і.

Силікс є речовиною кремнеземної природи, неорганічним полімером із загальною формулою(SiO2)n, має високу хімічну чистоту, однорідність, біологічну та термічну стійкість, фізіологічно нешкідливий завдяки відсутності на поверхні жорстких кислотних чи основних центрів. Препарат являє собою дуже легкий порошок білого кольору, насипна маса 40-60 г/л. Розмір часток, з яких складається порошок, коливається від 5 до 20 нм в зв"язку з чим препарат вважається високодисперсним кремнеземом - ВДК. При змішуванні препарату з водою утворюється грубо дисперсна система - суспензія (завись), з якої кремнезем швидко випадає в осад внаслідок утворення крупних агрегатів. Частки Силіксу мають сферичну форму і позбавлені пор, завдяки чому адсорбція речовин на частках ВДК відбувається надзвичайно швидко, а це в свою чергу зумовлює швидкий терапевтичний ефект [11].

На поверхні часток ВДК виявлена висока концентрація силанольних (гідроксильних) груп які забезпечують гідрофільність силіксу при повній нешкідливості навіть високих доз сорбенту.

З точки зору наслідків контакту ВДК з біологічними об"єктами доцільно розглянути такі особливості його поверхні, як гідрофільність, здатність структурувати воду та адсорбувати біологічно активні речовини. Виявилось, що ці властивості залежать в основному від наявності на поверхні часток ВДК силанольних груп, асиметричного розподілу зарядів та можливості утворювати величезну кількість водневих зв'язків з адсорбатом. З гідрофільністю пов'язане поняття "осмотичної активності", тобто високої здатності сорбенту зв'язувати воду та інші гідрофільні речовини і забезпечувати течію рідини з глибини пошкодженої тканин назовні, а не навпаки, що приводить до детоксикації навколишніх тканин та всього організму.

В шлунково-кишковому тракті, особливо в товстому кишечнику, відбувається процес всмоктування води і при зменшенні її кількості може наступити момент коли сорбент почне гальмувати всмоктування води. Таке явище призводить до певних наслідків, наприклад, до збільшення вологої маси калу, гальмування утворення та всмоктування токсичних продуктів гниття білків у кишечнику, полегшеного випорожнення [25].

У зв'язку з тим, що поверхня кремнезему заряджена негативно, на сорбцію низькомолекулярних органічних сполук значний вплив має електростатична взаємодія, причому з розчинників на поверхні ВДК адсорбуються в основному заряджені протоновані форми молекул [7]. Взагалі сорбція низькомолекулярних сполук на ВДК визначається великою варіабельністю та непрямою залежністю від заряду, гідрофільності, гідрофобності, наявності функціональних груп, конфігурації молекул і т.і. [23].

Зовсім інша картина виявляється при вивченні адсорбції на поверхні ВДК високомолекулярних сполук - білків. За протеонектичними (білоксорбуючими) властивостями медичний сорбент Силікс є дійсно унікальним препаратом. З огляду на те, що силікс зв'язує всі без винятку білки швидко, у великій кількості та доволі міцно, можна стверджувати про наявність у нього специфічної протеонектичної активності [20].

Надзвичайно високою є швидкість адсорбції білків: за перші 10 хвилин інкубації ВДК з розчином білка реалізується 90% протеонектичної ємності, за першу хвилину - до 80%. Гетерогенні білки сорбуються на ВДК ліпше очищених. В зв'язку з цим сорбція на ВДК суміші білків є дуже високою, наприклад, 655 мг/г для ліофілізованої плазми. Складні зворотні процеси взаємодії ВДК - білок, безумовно, відбуваються протягом всього шляху сорбенту по шлунково-кишковому тракту [4, 23].

Силікс - єдиний серед сорбентів медичного призначення, якість якого регламентується фармакопейною статею по здатності адсорбувати білок (ТФС, 42У-42-94). Повноцінний препарат повинен адсорбувати в оптимальних стандартних умовах до 60% білка (відносний показник) або не менше 220 мг/г (абсолютний показник). Знайдено, що виробничі партії свіжого препарату силіксу як правило мають сорбційну активність за білком 250 - 320 мг/г. Адсорбція білків колоїдними розчинами ВДК сягає - 1150 мг/г та більше [4]. Для порівняння сорбція білка іншими сорбентами медичного призначення (СУГС, СКН, АУВМ, Днепр-МН, дебризан) коливається від 0 до 35 мг, іноді (поліметилсилоксан) до 100 мг/г [2].

Протеонектична властивість ВДК має велике значення з тієї причини, що білкову природу мають такі патогенні фактори, як мікробні ферменти, екзо- та ендотоксини, більшість антигенів та алергенів, токсини ендогенного походження (пептиди середньої молекулярної маси, олігопептиди) та тому подібні. Силікс сорбує у великих кількостях мікроорганізми, що пояснюється наявністю на їх поверхні рецепторів, ферментів та інших структур білкового походження [10].

Можливо, що після приєднання білків до часток сорбенту комплекс ВДК-білок перетворюється в своєрідний новий сорбент з відмінними від ВДК адсорбційними властивостями . При змішуванні ВДК з сироваткою крові після 5-ти хвилинної інкубації, як і 15-240 хвилинної, з наступним центрифугуванням кількість холестерину в сироватці крові зменшувалась: загального - на 79,1%, вільного - на 53, 9%, ефірного - на 93,0%. В аналогічних умовах знижувалась кількість ліпопротеїнів низької щільності, які містять багато холестирину, на 94-98,5% [15]. Виявлено, що при ентеральному застосуванні силіксу спостерігаються явні гіпохолестеринемічний та антиатеросклеротичний ефекти, а це має певне значення за лікування дерматологічних хворих з ознаками порушеного кровопостачання шкіри.

Протеонектична властивість Силіксу є головною причиною його високої терапевтичної активності в процесі лікування гострих інфекцій та ендогенних інтоксикацій іншої природи [4, 25], у тому числі у дерматологічних хворих [21]. Застосування при різноманітних ендогенних інтоксикаціях Силіксу закономірно супроводжується зниженням в крові та сечі рівня пептидів середньої молекулярної маси, олігопептидів та інших показників ендогенної інтоксикації у хворих з шкірними [1, 21] та іншими захворюваннями [13, 16].

Головні механізми дії Силіксу при екзо- та ендотоксикозах:

1. Зв'язування шляхом адсорбції та виведення з організму токсинів екзогенного та ендогенного походження, в тому числі ксенобіотиків, харчових і бактеріальних алергенів, мікробних екзо- та ендотоксинів, мікроорганізмів та вірусів, токсичних продуктів, що утворюються в процесі гниття білків в кишечнику. Важливо, що препарат зв'язує не лише білкові субстанції, які знаходяться в порожнині кишечнику, але і очищує від токсинів саму слизову оболонку кишечника [6].

За даними [17] при тривалому введені терапевтичної дози ВДК (100-150 мг/кг ваги), в протилежність дії деяких інших сорбентів, не спостерігається девітамінізуючого ефекту, а лише тенденція до таких змін. З продуктів, що утворюються в нижніх відділах кишечнику, силікс активніше адсорбує аміни та диаміни.

2. Сприяння транспорту з внутрішнього середовща організму (кров, лімфа, інтерстицій) в шлунково-кишковий тракт за рахунок концентраційних та осмотичних градієнтів різноманітних токсичних продуктів, у т.ч. середніх молекулярних пептидів та олігопептидів, амінів, та виведення їх з організму [18]. Таку властивість сорбенту можна вважати ендоекологічною.

Відомо, що слизова оболонка кишечника захищена потужним шаром матрикса, до складу якого входять глікозамінгліканові та білкові компоненти. Проникнення в цей шар ВДК призводить до його подальшого контакту з поверхневими структурами ентероцитів, може привести до прискореного транспоту через стінку кишечника в обох напрямках низькомолекулярних сполук, захисту мембранних білків та олігосахаридних утворень від дії ферментів-гідролаз, екранування мембранних рецепторів до мікробних екзо- та ендотоксинів та блокування патогенетичної дії останніх [8, 24].

3. Депурація травних соків, які містять велику кількість токсичних речовин (в т.ч. середніх молекул і олігопептидів [11].

4. Підвищення бар'єрної функції кишечника по відношенню до патогенної мікрофлори та продуктів її життєдіяльності [24].

5. Імобілізація та стабілізація дії травних ферментів, покращання процесів травлення. За високої спорідненісті до білків Силікс адсорбує травні ферменти, при цьому їх активність зберігається, хоча і дещо знижується, можливо, у зв'язку з тим, що окремі молекули ферментів адсорбуються тією частиною поверхні, де розміщено активний центр. Процесу стабілізації протеаз на поверхні ВДК сприяють деякі поверхнево-активні речовини]. Показано, що лікування дітей з радіаційних зон (з поганим перетравлюванням білків, жирів та крохмалю) Силіксом в дозі 100 мг/кг на протязі 5-10 днів відновлювало процес перетравлювання та повністю нормалізувало копрограму та інші лабораторні показники.

6. Модифікація хімічного складу та фізико-хімічних властивостей вмісту шлунково-кишкового тракту. Така властивість Силіксу обумовлена його властивістю адсорбувати низько- та високомолекулярні сполуки, особливо білкової природи, імобілізувати ферменти та мікроорганізми, структурувати воду, збагачувати хімус кремнієм як важливим мікроелементом [9, 11].

При прийомі Силіксу як високогідрофільної сполуки збільшується сира маса калу і тому закрепи виникають рідко і проявляються, в основному, у вигляді тимчасової затримки випорожнення на 0,5-1 добу з наступним відновленням регулярності випорожнення [45].

7. Локальна дія ентеросорбенту Силіксу на лімфоїдну тканину кишечника, а через неї на імунну систему. За даними [19], ентеросорбенти, в тому числі Силікс, можна використовувати для проведення керованої системної імунокорекції при комплексному лікуванні хворих на розповсюджені дерматози та інфекції, що передаються статевим шляхом.

Наведені вище дані про механізми терапевтичної активності Силіксу пояснюють його високу ефективність, та знаходяться у відповідності з інструкцією Мінздрава України відносно доз препарату (100 мг/кг ваги тіла на добу для дорослих та 150-200 мг/кг дітям), які є набагато нижчими тих, що рекомендуються за лікування деякими іншими ентеросорбентами.

Біокорегуючий препарат Силікс призначали в комплексній терапії хворих на псоріаз. Тривалість лікування хворих на псоріаз з використанням силіксу в умовах стаціонару становила у середньому 21,9±0,4 днів, при застосуванні загальноприйнятих методів - 26,6±0,5 днів. У хворих на псоріаз, які перебували на диспансерному обліку протягом 3 років та лікувались Силіксом, тривалість ремісій збільшилася з 10,4±0,06 до 17,3±0,08 місяців.

Деякі дослідники використовували Силікс в процесі комплексної терапії екземи для підвищення ефективності реабілітаційних заходів [5]. Тривалість комплексного лікування хворих на справжню екзему з використанням ентеросорбенту в умовах стаціонару становила в середньому 13,3±0,6 дні, на мікробну екзему - 17,1±0,8 дні, тоді як лікування традиційними методами - 18,6±0,5 та 24,6±0,9 днів відповідно. У хворих на екзему протягом трьох років спостереження за ними тривалість ремісій збільшилася з 9,6±0,05 до 18,1±0,06 місяців.

Хворим на атопічний і алергічний дерматити, нейродерміт, кропив'янку, у яких був виявлений синдром ендотоксикозу, призначали Силікс в процесі комплексної терапії. Крім відміченої позитивної динаміки показників реактивності організму тривалість лікування хворих в умовах стаціонару з використанням Силіксу становила в середньому 14,7±1,2 днів, тоді як лікування традиційними методами - 19,2±1,1 днів. У хворих на нейродерміт та атопічний дерматит, що спостерігались в умовах диспансеру протягом трьох років, тривалість ремісій збільшилася з 10,1±0,04 до 16,9±0,07 місяців.

Тривалість комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку з використанням Силіксу в умовах стаціонару становила в середньому 29,0±1,3 днів, традиційного - 41,4±1,3 днів. Завдяки використанню ентеросорбенту Силіксу у хворих дослідної групи сумарна доза кортикостероїдів до переходу на підтримуючу дозу була на 15-20 % нижчою, ніж у порівняльній групі. У хворих, які перебували на диспансерному обліку протягом 3 і більше років, тривалість ремісії збільшилася з 9,8±0,7 до 21,9±0,8 місяців. У хворих, які в амбулаторних умовах з метою попередження рецидиву отримували ентеросорбент Силікс, підтримуюча доза була на 1-2 таблетки кортикостероїдних препаратів (преднізолон, дексаметазон) нижчою, ніж у порівняльній групі, деякі хворі певний час зовсім не приймали глюкокортикостероїдні препарати у підтримуючій дозі [1].

Препарат Силікс також призначався з позитивним ефектом в процесі комплексного лікування хворих на герпетиформний дерматит Дюринга, багатоформну ексудативну еритему, еритродермії різного генезу [1].

Таким чином, метод лікування ентеросорбентом Силіксом є простим та ефективним і може бути з успіхом використаний в практичній дерматології.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бондар С.А., Ляшенко І.Н., Луцюк М.Б. Ентеросорбція в комплексному лікуванні хворих на багатоформну ексудативну еритему // Журн. дерматол. та венерол. - 2001. - № 4 (14). - С. 40 - 41.

Бондарчук О.І., Загниборода П.К. Використання силларду П в хірургічній практиці // Матеріали наукової конференції " Використання в медичній практиці лікарських препаратів (полісорб, силлард, Силікс, оксил т.і.) на основі високодисперсного кремнезему та механізми їх дії".- Віснік Вінницького державного медічного університету, 1999.- N 1.- С. 206 - 207.

Бондарь С.А., Псюк С.К., Ляшенко И.Н. Энтеросорбционная терапия в комплексном лечении больных аллергическим дерматитом // Информ. бюлл. - 1996. - № 1. - С. 51 - 52.

Геращенко І.І. Фізико-хімічне обгрунтування, розробка та вивчення нових лікарських засобів на основі високодисперсного кремнезему: Автореф. дис. ... докт. фарм. наук.-Х., 1997. - 40 с.

Глухенький Б.Т. Экзема // Здоровье женщины. - 1998. - № 2. - С. 48 - 54.

Загниборода П.К., Терентьев Г.В. Возможности применения полисорба при оперативном вмешательстве на желудочно-кишечном тракте // Кремнезёмы в мед. и биол. - 1993. - С. 97 - 109.

Ильченко А.В. Иммобилизация некоторых алкалоидов на поверхности дисперсных кремнезёмов: Автореф. дис. канд. Хим. наук. - К., 1992. - 20 с.

Кириченко П.Д. Застосування полісорбу в комплексній терапії ботулізму: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - К., 1995. - 23 с.

Кулик М.Ф. Традиційні та нетрадиційні мінерали у тваринництві - К.: Сільгоспосвіта, 1995 - 248 с.

Курдиш И.К., Чуйко А.А. Особенности взаимодействия микроорганизмов с высокодисперсным кремнезёмом // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния . / К.: Наукова думка, 2003.- С. 153-167.

Луцюк Н.Б., Пентюк А.А., Чуйко Н.А. Возможные механизмы терапевтического действия высокодисперсного кремнезема // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. / К.: Наукова думка, 2003.- С. 361-371.

Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Луцюк М.Б. Функціональний стан імунної системи у хворих на герпетиформний дерматит Дюринга та їх лікування ентеросорбентом силлардом П і аглютеновою дієтою // Дерматовенерол. косметол. сексопатол. - 2003. - № 1-4 (6). - С. 111 - 113.

Ляшенко І.Н., Бондар С.А., Труніна Т.І., Луцюк М.Б. Лікування хворих на екзему та псоріаз з приєднанням в комплекс терапевтичних засобів ентеросорбенту силларду П // Вісник ВДМУ - 1999. - № 3 (2). - С. 377 - 379.

Мостюк А.И., Сичкориз О.Е., Гайдук И.Б., и соавт. Энтеросорбенты в лечении и профилактике инфекционных заболеваний у детей // Метод. рекоменд. Минздрав УССР. - Львов, 1991. - 25 с.

Пентюк А.А., Луцюк Н.Б. Токсикологические исследования силикса //Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. / К.: Наукова думка, 2003.- С. 180-202.

Пентюк А.А., Полеся Т.Л. Применение силикса при атеросклерозе // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. / К.: Наукова думка, 2003.- С. 273-297.

Пипа Л.В. Клініко-метаболічні порушення при кишкових токсикозах у грудних дітей та їх корекція ентеросорбентом - полісорбом: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - К., 1994. - 24 с.

Полеся Т.Л. Экспериментальные исследования гиполипидемического действия и безвредности энтеросорбента - полисорба: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - М., 1992. - 23 с.

Серкова В.К., Маленький В.П., Билынский Б.Т., Вецич Т.Г., Чуйко Н.А. Эффективность энтеросорбции силиксом при эндотоксикозах различной этиологии // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. / К.: Наукова думка, 2003.- С. 256-272.

Солошенко Э.Н. Основные принципы рационального применения иммунотропных средств при комплексном лечении больных распространенными дерматозами и инфекциями, передающимися половым путём // Укр. журн. дерматол. венерол. косметол. - 2003. - № 2 (9). - С. 41- 46.

Тертышная Е.В. Белоксорбирующие свойства высокодисперсного кремнезёма и экспериментальное обоснование его использования: Автореф. дис. … канд. биол. наук. - Х., 1994. - 17с.

Труніна Т.І. Ступінь ендотоксикозу залежно від тяжкості перебігу псоріазу і комплексна дезинтоксикаційна терапія хворих // Укр. журн. дерматол. венерол. косметол. - 2004. - № 1 (12). - С. 84.

Филлипова М.И. Полисорб в комплексном лечении острых кишечных инфекций у детей // Матер. регион. научн.-практ. конфер. "Применение полисорба в медицине". - Пермь, 1997. -С. 18 - 29.

Чуйко А.А., Власова Н.Н., Давиденко Н.А., Погорелый В.К. Адсорбционное взаимодействие высокодисперсного кремнезема с биомолекулами// Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. - К.: Наукова думка, 2003.- С. 116-152.

Штатько Е.И., Мороз Л.В., Андрейчин М.А. Комплексная терапия инфекционных заболеваний // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. / К.: Наукова думка, 2003.- С. 203-255.

Штатько О.І. Експериментальне обґрунтування використання полісорбу, як засобу лікування гострих кишкових інфекцій та вірусних гепатитів: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - К., 1993. - 20 с.


Copyright © 2003
Зроблено в LND
Апорт Top 1000 META - украинская поисковая система УКРМЕД - Каталог Медичних Сайтiв в Українi