БiоФарма
 
Статті
Русский язык   English Контакти

ЗАСТОСУВАННЯ СИЛІКСУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ КИШЕЧНИКУ

13.04.2005

В роботі наведені способи застосування ентеросорбента силіксу при лікуванні хворих на дисбактеріоз кишечнику. Показано, що для лікування кишкового дисбактеріозу І ступеню важкості достатньою є доза 2 г препарату 3 рази на день протягом 7-10 днів. При дисбактеріозі II ступеню важкості оптимальний курс лікування складає 2-3 г силіксу 3-4 рази на день протягом 14-16 днів. У випадку дисбактеріозу III ступеню тривалість курсу лікування і доза силіксу встановлюються індивідуально. Зроблено висновок, що силікс може бути рекомендований для лікування хворих на дисбактеріоз кишечнику як ефективний допоміжний засіб в складі комплексної терапії.

Ключові слова: мікрофлора, імунітет, мікробний біоценоз, екзо- та ендотоксини, дисбактеріоз, ентеросорбент Силікс.

В.М.Чорнобровий - д.м.н., професор , І.Г.Палій - д.м.н., доцент .

Вінницький національний медичний університет ім. М І.Пирогова

Вступ

Шлунково-кишковий тракт і мікроорганізми, що його населяють, є свого роду мікроекосистемою, що здійснює цілий ряд важливих функцій в організмі людини. Ось тільки деякі з них:

1. Багато представників нормальної мікрофлори товстої кишки (кишкова паличка, ентерококи, біфідобактерії, ацидофільна паличка та ін,) мають виражений антагонізм по відношенню до інших, патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

2. Нормальна мікрофлора товстої кишки бере участь у формуванні імунітету.

3. Розщеплення неперетравлених речовин у товстій кишці здійснюється ферментами бактерій, при цьому утворюються різні аміни, органічні кислоти й інші сполуки. Екзо- і ендогенні ліпіди, не абсорбовані в тонкій кишці, також піддаються впливу кишкової мікрофлори.

4. Кишкові бактерії мають здатність метаболізувати жирні кислоти з утворенням гідроксикислот із довгим ланцюгом вуглецевих атомів, а також беруть участь у метаболізмі холестерину і жовчних кислот.

5. У дистальній частині кишечнику мікрофлора здійснює трансформацію білірубіну в стеркобілін і уробілін.

6. Істотно, що значну частину вітамінів і незамінних амінокислот, яких потребує організм людини, синтезують бактерії. Наприклад, кишкова мікрофлора синтезує вітамін К та вітаміни групи В ( 5, 6, 7, 8, 10 ).

Склад мікрофлори товстої кишки може змінюватися під впливом різних факторів і несприятливих впливів, що послабляють захисні сили організму (складні кліматогеографічні умови, забруднення навколишнього середовища, інфекційні захворювання, хвороби органів травлення, іонізуюче випромінювання, неповноцінне харчування, злоякісні пухлини, хірургічні втручання, активна терапія різними хіміопрепаратами, хронічні захворювання) (1, 3, 4, 5 ).

Отже, нормалізація порушень мікробного біоценозу (чи лікування дисбактеріозів) має важливе значення для забезпечення повного видужання при багатьох клінічних станах (2, 4, 5 ).

На сьогодні для корекції дисбіотичних порушень використовується широкий спектр різноманітних препаратів (1, 11, 12) в тому числі і сорбентів. Дослідження у зв'язку з цим сорбційно-детоксикаційного препарату Силікс для лікування дисбактеріозів кишечнику викликає особливий інтерес, як до ентеросорбенту поліпотентної дії, що створений на основі нетоксичної аморфної форми високодисперсного діоксиду кремнію - синтетичного хімічно чистого неорганічного полімеру. Препарат являє собою білий пухкий порошок без смаку та запаху з яскраво вираженими гідрофільними властивостями. При додаванні до води утворює завись. Характеризується комплексом сорбційної активності: зв'язує до 400 мг/г білку, у тому числі мікробні ферменти, екзо- та ендотоксини, звільняє від токсинів та продуктів аутолізу слизову оболонку кишечнику, адсорбує мікроорганізми незалежно від їх видової приналежності - до 1 млрд. мікробних тіл/г, після перорального прийому знижує показники ендотоксикозу (9).

Мета дослідження

Метою дослідження була оцінка клінічної ефективності застосування Силіксу в комплексному лікуванні дисбактеріозів кишечнику.

Матеріали і методи

Під спостереженням знаходилося 48 пацієнтів у віці від 21 до 68 років з дисбактеріозом кишечнику різного ступеню важкості. Серед обстежених хворих жінок було 26, чоловіків - 22.

Тривалість клінічних проявів порушеного мікробіоценозу складала від трьох місяців до 2 - 5 років. Дисбактеріоз кишечнику у обстежених хворих перебігав на тлі проявів таких захворювань: синдром роз'ятреного кишечнику - 18 пацієнтів (37,5%), хронічний панкреатит - 7 (20,0%), хронічний холецистит - 6 (17,1%), дискінезія жовчовивідних шляхів - 6 (17,1%), хронічний пієлонефрит - 5 (14,3%), пептична виразка шлунка - 2 хворих (5,7%). По одному пацієнту (2,8%) страждали цирозом печінки, цукровим діабетом, пептичною виразкою дванадцятипалої кишки та невиразковою шлунковою диспепсією (рис. 1).

Рис. 1 Структура супутньої патології в обстежених хворих

Серед обстеженої групи хворих кишковий дисбактеріоз І ступеню діагностований у 31 хворого, II ступеню - у 17 випадках.

Перед початком лікування усі хворі були обстежені клінічно і лабораторно. Необхідність додаткового інструментального дослідження визначалася в кожному конкретному випадку за даними анамнезу і результатами обстежень пацієнтів.

Усі хворі були обстежені бактеріологічно. Це дослідження містило в собі визначення наявності і кількості наступної мікрофлори: патогенна мікрофлора сімейства кишкових, загальна кількість кишкової палички, кишкова паличка зі слабко вираженими ферментативними властивостями, гемолізуюча кишкова паличка, умовно патогенні бактерії, ентерококи, стафілококи, мікроби роду Протей, гриби роду Кандида, лактобактерії і біфідобактерії.

При аналізі результатів мікробіологічних досліджень фекалій встановлено, що підвищений рівень гемолізуючої E. сoli виявлений у 19 пацієнтів (39,6%), збільшений вміст кокової флори у 14 хворих (29%), представники роду Proteus визначалися у 7 хворих (14,8%), К. Pneumoniae висівалася у 4 пацієнтів (8,3%), S. аureus - у 4 пацієнтів (8,3%) (рис. 2).

Рис.2 Характеристика дослідження копрокультури в обстежених хворих

Клінічна симптоматика у обстежених хворих була наступною: метеоризм - 45 хворих (93,8%), чергування проносів і закрепів - 29 хворих (60,4%), закрепи - 8 хворих (16,6%), проноси - 11 хворих (22,9%), поліфекалія - 7 хворих (14,6%), періодичні болі у животі - 19 хворих (39,6%) (табл. 1)

Таблиця 1

Клінічна симптоматика у обстежених хворих

Ознака Кількість хворих
абс. число %
Метеоризм 45 93,8
Чергування проносів і закрепів 29 60,4
Закрепи 8 16,6
Проноси 11 22,9
Поліфекалія 7 14,6
Періодичні болі в животі 19 39,6

Лікування хворих проводилося за наступною схемою: дієта, вітамінотерапія, препарати-пробіотики (у залежності від результатів бактеріологічних досліджень) на протязі двох тижнів, при виділенні штамів збудників з вираженою адгезивною, протеолітичною, гемолітичною активністю - антибактеріальні препарати чи кишкові антисептики. Всім хворим призначався препарат Силікс всередину по 2-3 г 3-4 рази на день за 20-30 хвилин до прийому їжі (рекомендована добова доза - 100 мг/кг ваги тіла).

Хворі з дисбактеріозом кишечнику І ступеня отмували препарат протягом 7-10 днів, решта хворих - протягом 14-16 днів.

Результати та обговорення

У ході оцінки клінічної ефективності лікування встановлено, що прийом препарату Силікс в 91,6% випадків викликав суб'єктивне поліпшення загального самопочуття пацієнтів уже на 4-5 день від початку прийому препарату. Була відзначена позитивна динаміка клінічних проявів хвороби у вигляді зникнення проявів метеоризму, появі вираженої тенденції до нормалізації випорожнень. Особливо виражене покращення самопочуття відмітили пацієнти з переважанням у клінічній картині діарейного синдрому (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінка терапевтичної ефективності препарату Силікс в комплексному лікуванні дисбактеріозів кишечнику I-II ступеня

Клінічні симптоми Кількість хворих,абсолютне число (%)
Нормалізація кратності дефекації 46 з 48 (95,8)

Зникнення :
- метеоризму
- болів в животі


40 з 45 (88,8)
16 з 19 (78,9)
Наявність побічних ефектів 0(0)

При мікробіологічному обстеженні хворих за результатами проведеної терапії встановлено, що в 95,8% хворих після проведеного лікування кишкового дисбактеріозу комплексом препаратів відбулася нормалізація мікробіоценозу кишечнику (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка показників бактеріологичних досліджень копрокультури при комплексному лікуванні з включенням препарату Силікс (n=46)

Патогенна мікрофлора родини кишкових 102 - 106 0 **
Загальна кількість Е. coli 102 - 106 106 - 108 *
Кишкова паличка з слабко вираженими ферментуючими властивостями  0 - 106 102 - 103 **
Гемолізуюча E. coli 20 - 50% 0 **
Умовнопатогенні бактерії 103 - 105 0 - 103 *
Ентерококи 0 104 - 105 **
Стафілококи 103 - 105 0 - 103 *
Мікроби роду Proteus 105 - 106 10 - 103 *
Гриби роду Candida 0 - 103 0 - 103  
Лактобактерії 105 - 107 107 - 109 *
Біфідобактерії 105 - 106 107 - 108 *

*- ступінь відмінностей достовірний

**- ступінь відмінностей високо достовірний

У двох хворих (4,2%) по закінченні курсу лікування не вдалося досягти нормалізації мікробіоценозу, що проявилося в недостатній кількості біфідобактерій, тому їм було рекомендовано продовжити терапію препаратом біфі-форм.

Силікс хворі приймали без будь-яких ускладнень. Побічних явищ у вигляді нудоти, блювання, виникнення або загострення існуючих раніше алергічних проявів та інших виявлено не було.

Вважаємо, що позитивна дія Силіксу в комплексному лікування дисбактеріозу пов'язана із здатністю препарату зв'язувати та виводити з організму мікробні ендо-та екзотоксини, очищувати вміст кишечнику, оздоровлювати його слизову оболонку, знижувати ендотоксикоз і.т.і. (9).

Висновки

1. Силікс може бути рекомендований для лікування дисбактеріозу кишечнику як ефективний допоміжний засіб в складі комплексної терапії.

2. Для лікування кишкового дисбактеріозу І ступеню важкості достатньою є доза 2 г препарату 3 рази на день протягом 7-10 днів. При дисбактеріозі II ступеню важкості оптимальний курс лікування складає 2-3 г Силіксу 3-4 рази на день протягом 14-16 днів. У випадку дисбактеріозу III ступеню тривалість курсу лікування і доза Силіксу встановлюються індивідуально.

3. При лікуванні Силіксом ускладнення і побічні явища, як наслідок застосування препарату, не були виявлені.

Література

1. Ардатская М. Д., Дубинин А.В. Минушкин О. Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и лечения. // Терапевт. архив. - 2001 - №2. - С. 67-72.

2. Бондаренко В. М. и др. Дисбактериозы желудочно-кишечного тракта. // Росс. журн. гастр., геп., колопр.- 1998.- №1.- С. 66-70.

3. Воробьев А. А, и др. Дисбактериозы - актуальная проблема современной медицины. // Вестник РАМН. - М.: "Медицина", 1997. - №3.- С. 4-7.

4. Гребнев А. Л., Мягкова Л. П. Болезни кишечника. - Москва, "Медицина". - 1994. - 397 с.

5. Кирпич Л. П. Дисбактеріоз кишечнику при гастродуоденальній патології. // Журнал практического врача. - 1997. - №2 . - С. 25-26.

6. Коршунов В. М. Проблемы регуляции микрофлоры кишечника. // Журн. мікробіол.-1995.- №3. - С. 48-55.

7. Петровская В. Г., Марко О. П. Микрофлора человека в норме и патологии - М.: "Медицина". -1976. - 217с.

8. Парфенов А. И. и др. Дисбактериоз кишечника (в помощь практическому врачу). // Український мед. часопис. - V-VІ.- 1998.- №3 (5). - С. 65-70.

9. Чуйко А.А. (ред.). Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния.- Киев, "Наукова думка".- 2003.- 416 с.

10. Шендеров Б. А. Нормальная микрофлора и ее роль в поддержании здоровья человека. // Росс. журн. гастр., геп., колопр. - 1998. - Т.7 -№1.- С. 61-65.

11. Fuller R.I. Ргоbіоtісs: ргоsресts оf usе іn орроrtunistic іпfесtіоns - W.I.- 1995. - 8 р.

12. Wааij Van dег D. Аntibiotic сhoise: Тhе imрогtаnсе оf соlоnіsаtіоn rеsistanсе. - New York, 1984. - 220 р.


Copyright © 2003
Зроблено в LND
Апорт Top 1000 META - украинская поисковая система УКРМЕД - Каталог Медичних Сайтiв в Українi